Дивно, що від нас завжди чекають якусь стандартну поведінку, смиренність, я б навіть сказала покірність… Змушують забути те, що ми полюбляли, чим жили і якими ми були… щасливими. Але ми вільна та незламна нація, яка долає труднощі й впевнено йде вперед. Тому все, чому ми навчились, чим ми займалися завжди буде з нами у серці та у пам’яті. І бодай, хтось думає, що лишивши нас домівок, речей до яких ми звикли та любили, їм вдасться зламати нас – ми відповімо “не дочекаєтесь!”. Адже кожна українська людина має талан, який не вирвати та не забрати. Там де орки лишають пустелю, ми прийдемо та посадимо квіти та відбудуємо ще краще.
Коли ти тікаєш у невідомість просто, щоб врятуватися від ворожих снарядів та ракет, у тебе немає в голові, що далі. Дивний стан. Але, якщо доля дає тобі врятуватися десь в іншому місті, селищі України або за кордоном, ти поступово оговтуєшся від того, що сталося і починаєш міркувати «що далі?». Багато думок прокручується в голові й ти усвідомлюєш, що більше не такий, як був раніше – ти інша людина:
- Людина, яка стала доросліша років так на 10.
- Людина, яка стала дивитися на речі іншими очима та стала принциповою у важливих речах.
- Людина загартована і попри своєї волі навчена мобілізувати усі свої сили та ставати сильніше.
І коли пройшла стадію прийняття цього усвідомлення, ти починаєш діяти. Бо вже чітко розумієш, що саме ти повинна “запалати свічку там, де було темно і моторошно”. І ніхто окрім тебе це не зробить.
По-перше, ти починаєш міркувати, чим саме ти можеш бути корисна близьким людям та суспільству. Якщо, з твоїми близькими все гаразд, вони також пройшли цю стадію та можуть зараз самостійно піклуватися про себе та займати свій час, ти починаєш діяти.
По-друге, ти приводиш себе до ладу та облаштовуєш те місце, де ти перебуваєш. Так, це не твоя квартира, але скільки тут перебувати ще зовсім не відомо, тому зроби мінімальне облаштування свого кутка, який врятував тебе від куль. Нехай це буде маленький стіл, який тобі достався або тумбочка. Розташуй там речі, якими найчастіше користуєшся – предмети гігієни, блокнот, підставка тощо. Нехай якісь дрібні речі, які нагадують тобі про домівку будуть перед очима. Може ти взяла з собою якусь річ, яка нагадує тобі близьку людину або щасливу подію в твоєму житті – поклади її поруч, це твій оберіг.
Далі ти повинна усвідомити, що зараз ти реально можеш робити, на що буде хватати твоїх сил та можливостей. Може, ти чітко усвідомлюєш, що кошти на життя зараз є і ти можеш займатися волонтерством: плести маскувальні сітки, шукати ліки, відправляти одяг, закупляти броніки та тепловізори тощо. Якщо ти чітко усвідомлюєш, що ти в змозі повернутися до роботи й ти можеш організувати робочий процес віддалено – роби саме це. Бо це також дуже цінно, якщо робоче місце збережено і ти можеш платити податки або донатити гроші на ЗСУ наближаючи нашу спільну перемогу.
Якщо ти майстриня та плетеш, в’яжеш, ліпиш, малюєш тощо – не закінчуй це робити. І хоча, багато людей втратили не тільки житло в цій війні, а й матеріали та інструменти за допомогою яких вони створювали свої неповторні роботи, не можна опускати руки. Інколи знаходяться люди, які готові допомогти або ті, які прагнуть об’єднатися для закупівлі необхідної сировини для відновлення роботи. Тільки не зупиняйтеся та не відмовляйтеся від, що вмієте краще за все.
Також ми закликаємо усіх майстрів приєднуватися до співпраці! Ми з радістю будемо розміщувати ваші роботи на нашому сайті та допомагати просувати творчість на цьому сайті. Переходьте за посиланням та заповнюйте анкету нижче – приєднуйтесь до нашої творчої команди!
Кожного з нас свій фронт – їдемо ми на передову, відправляємо вантаж, плетемо сітки або перераховуємо гроші із заробленого. Ми всі потрібні зараз і будемо потрібні потім. Бо народ то є сила. Все буде Україна!
Також Вас можуть зацікавити статті:
